Технології

Google відправить «супутники‑сервери» з TPU у космос на ракеті Blue Origin у 2029

Google уклав угоду з Blue Origin: у першому кварталі 2029 року ракета New Glenn виведе супутники з TPU для Project Suncatcher у сонячно-синхронну орбіту.

ракета New Glenn на транспортері біля стартового майданчика
Фото: Ars Technica

Google і Blue Origin домовилися про запуск супутників із серверами на борту: у першому кварталі 2029 року ракета New Glenn здійснить перший «важкий» виділений старт для дослідницької програми Project Suncatcher.

Що саме запускають

За даними компанії, New Glenn виведе апарати з Tensor Processing Units (TPU) та обчислювальними вузлами, чия продуктивність «приблизно відповідає одному стелажу дата-центру», у сонячно-синхронну орбіту. Мета — перевірити мережування супутників на сонячному живленні й продемонструвати машинне навчання в космосі.

Ars Technica уточнює, що місія полетить на варіанті New Glenn 7×2. Google не розкриває підрядника на виготовлення апаратів; їх маса може сягати кількох тонн.

Навіщо це Google

Project Suncatcher — «довгостроковий moonshot», що досліджує масштабування AI‑інфраструктури в космосі за рахунок рясної сонячної енергії на орбіті. На Землі дата-центри споживають багато електрики, потребують площ і охолодження; в космосі вакуум і відсутність шуму теоретично можуть зняти частину обмежень.

Перший експериментальний «AI‑серверний» супутник Google відправили в жовтні як попутний вантаж на Falcon 9. Він успішно запустив TPU, використав модель Gemma 4 і надіслав на Землю хайку, але працює лише близько 15 хвилин за сеанс.

ракета під час запуску біля стартової вежі і диму
Фото: Engadget

Технічні та економічні виклики

Найбільше питання — економіка: без наддешевих важких запусків орбітальні дата-центри не зможуть конкурувати із наземними. Ринки пусків великої вантажопідйомності до 2030 року вже щільно розписані, тож Google резервує місце заздалегідь. Запуски залишаються дорогими: один Falcon 9 коштує близько $74 млн і вміщує лише «малий серверний зал» за масогабаритами.

Є й інженерні бар’єри. У космосі не працює звичне конвекційне охолодження — тепло треба скидати через трубопроводи та радіатори. Радіація спричиняє «bit flip», що критично для обчислень. Масштабування з одного супутника до великої мережі вимагатиме років і значних інвестицій.

It’s Not As Simple As Putting Data Centers in Space · YouTube

Контекст

Над орбітальними обчисленнями експериментують і інші: згадуються SpaceX та стартапи на кшталт Starcloud. Водночас зростає занепокоєння перевантаженням низької орбіти: сценарій «синдрому Кесслера» стає реальнішим на тлі понад 47 000 об’єктів у LEO і планів розгортати ще більше супутників.

Джерела

Читайте також